Нещодавно їздили на Донбас. Їздили одразу до п'яти різних військових частин, відвезли повністю заповнений під стелю вантажем 7 кубовий бус. Привезли у відповідь подяку від полковника НГУ для БФ "Осоння України". Їздили до ССОшників до Краматорська, до бригади "Лють" під Лиман, до НГУ до Дружківки, до центральної лікарні Краматорська. Східна частина Дружківки під РЕБом, орієнтування знову по звичайній карті (доречі iPhone більш вразливий до РЕБ ніж Андроід аппарати), так само потрапили в район де йшла детонація боєприпасів після недавнього прильоту, довелося об'їжджати ґрунтовими дорогами Донбасу досить велику відстань. Поки ділилися смаколиками, кавою та квасолею з хлопцями на блок посту на в'їзді до Слов'янська вишикувалася за нами черга аж до Краматорська з автомобілів, що чекають, хлопці подарували свій шеврон та пообіцяли місяць взагалі не зупиняти нас )))

Якщо казати коротко, бойовий дух у всіх бадьорий, але втрати практично у всіх є і вони не втішні і не маленькі. НГУ працюють активно на околицях Бахмута, точаться бої за кожну висоту, за кожен транспортний вузол. Посадок вже давно немає, сел теж немає, позиції що у наших що у п... це підвали зруйнованих хат і руїни церкв. Бачили американський танковий тягач Oshkosh M1070 який віз західний танк, і в цілому військової техніки там традиційно богато. А червоне світло світлофора у Краматорську не так уж і червоне.

Хлопці вдячні за корисний вантаж усім, хто допомагав зі збором на реабілітаційний центр (ліжка, ложки вилки, пралка та електропіч, донати які пішли на холодильник та мікрохвильову піч), вдячні Центр допомоги та логістики "Паляниця" / Благодійний фонд "Осоння України" / за їжу довгого зберігання за НАТОвськи ліжка, вдячні Бібліотека на Шевченка / Тетяна Герасюта / за засоби від комарів, за бандерівський снікерс, за одяг та шкарпетки, за засоби гігієни. Мешканцям села Курилівка за домашню консервацію.

Загалом проїхали того дня близько 700 км. Звичайно такі поїздки, як і підготовка до них вимотують, оскільки у всіх є ще й основна робота, але з іншого боку хлопцям важлива не скільки матеріальна допомога, скільки розуміння що їх цінують, що тут у тилу не забули про те, що йде війна і готові допомагати чим можемо, бо по словам хлопців волонтерів залишилось не богато.