Чергова поїздка на Донбас. Трохи на емоціях.
Поїхали разом з Олександр Свічинський на бусі з великим лафетом. Одразу 3 підрозділа + кафе, яке годує безкоштовно наших військових на трасі + треба було витягнути з самої жопоньки підбиту машину.
Завантажили повний бус в нашої Центр допомоги та логістики "Паляниця" та особисті подарунки і речі одразу для 3 підрозділів.
Перша зупинка - кафе Шлях Захисників . Розвантажили дівчатам їжі, вкуснях, кави і т.д. (фото) Дівчатам величезний респект, великий асортимент, дуже смачно, постійно Хлопці і Дівчата з ЗСУ там харчуються - безкоштовно !
Потім вже на Донбасі зустрілись з Ирина Черносенко 53я - поцьомали і розвантажили вкусняхи їм. Потім мій улюблений Мойша ) Vadym Semipyatnyi - вкусняхи і смаколики від Людмила Беспалько і Lyudmila Ustimenko , Центр допомоги та логістики "Паляниця"
Окрема подяка Людмила Беспалько і Lyudmila Ustimenko. Дівчата , вся ваша мегасмачна їжа і смаколики передані особисто в руки нашим військовим, трохи пізніше додам ще фото.
Витягнути тачку мали з безпечного +- місця, але все пішло , як завжди , через жопу. Нас зустріли хлопці на останьому блокпосту, далі вже не пускають цівільних. Ну і ми помчали. Ще 15 км +- .
Ну як помчали, бус завантаженний і величезний, важкий лафет. Злива, штормовий вітер, грязюка по коліно, доріг нема - тільки напрямок, ну і порада від пацанов - а давайте вооон ту посадочку проскочимо на великій швидкості.
Трохи свезло в тій посадці - йобнуло десь поруч, вогняний стовб, потім димка. Помацали себе - живі. Саня - газу, газу ! Проскочили. Доїхали до полузнищенного села, домік є, сусіднього нема. Так і живуть наші воїни.
Далі завантаження Нісан Навара, дуже важко, колеса раком стоять - без досвіду і рук Олександр Свічинський ніхера би не зробили, дякую Саня величезне ! Але впорались, все зробили. Розвантажились у Хлопців, ліки Дівчатам медикам , погоняли кофеї і назад , через ту посадочку...
Часу робити багато фото і відео не було , зовсім про інше думали.
Розвантажились вже майже вночі у Сергей Лаптев. Ми витягли ту тачку і все зробили. Якими зусиллями ? Чи варте життя машини ? Відкриті питання ... це війна, ми маємо це робити !
Це дуже коротенько і стисло про поїздки.
Люди, Українці - прокиньтесь. Війна на знищення. Кожен має допомогати ЗСУ, кожен ! Якщо не хочете жити в тій посадке під обстрілом постійно !
Хлопці і Дівчата наші - Титани ! Саме вони стоять між рашисткою ордою і нашим мирним життям, нашим повним знищенням. Думайте.
Я вклоняюсь перед кожним воїном ЗСУ. Кожним !
І ще одне. Вночі намагався хоч трохи прочитати повідомлення у месенджерах, пропущені виклики.Їх дуже , дуже багато за добу накопичується. Дуже дивуюсь - люди пишуть запит і через 20 хвилин вже вимагають відповіді , результату і вирішення їхнього питання. Ще і на підвищенних тонах. Таких буду викреслювати зі спілкування. Працюєшь весь у багнюці, гупає, зв`язку нема , але, сука, маєшь відповідати миттєво - ТИ Ж ВОЛОНТЕР ! Нахєр. Нема вже в мене толерантності. Хто не розуміє що робиться і як - нахєр.
Працюємо далі.
Слава ЗСУ ! Слава Україні !
