В перший раз поїхав до наших Захисників з прекрасною людиною, відмінним співразмовником, врівноваженою, вихованою, красивою і дуже , дуже скромною.
Коротше , сам поїхав.
Без пригод ніяк.
О 7 ранку пішла конкретна злива, але то таке, їхати якось можна , потім пішов град , потім великий град, став. 10 хвилин перечекав. Вийшов, обдивився машину - все добре, подряпин , сколів нема. Не бита, не крашена, дідуган їздив , в гаражі стояла, мамой клянусь. Фу ти, не туди )
Потім славнозвісний блок-пост у Донецький обл. Багато людей , перевірка , в мене , як завжди , жодного документа із собою . Ну і потім - "товарищ майор" , без відзнак , без зброї, усміхнений весь такий, з пивним пузцом. Я вже його пам'ятаю, пару разів стикалися. Далі пряма мова.
- Раночку . Хто такий, куди їдешь,відкіля, шо везеш ?
- Туди і туди їду , смаколики, берці , техніку, мавіки везу. З Дніпра
- А шо за берці ? Де шиють ? Пакєж
- У Хмельницькому шиють, добрі. Показую.
- О ! Так вам з Дніпра до Хмельницького всього 100 км, там поруч, зручно їздити ! І дивиться так уважно.
- Товариш майор, міняйте ваші приколи, в минулий раз була Одеса і Кам'янське і 50 км. відстань, зараз я поміняв міста, а прикол у вас той же . Ну який я шпіьон ? Давайте я посміхнусь , отак от стану , може так мене пригадаєте ?
- Аааа. Пам'ятаю. Ти мені ще джерків відсипав, дуже смачних. Ну ок. І різко так - Контрабас є ?
- Ні, кажу, у дитинстві лабав на піаніно, як випью - можу баян порвати.
- Ти мені переставай тут жартувати ! Розвантажитись хочеш ? ( Семкі є ? А єслі найду ? )
- Нема. Та і не віддам. Посміхаюсь.
- Все, ну тебе нахер, робить скривджене обличчя, але посміхається - хай щастить. Джерків привези наступного разу.
Заїхав до 72 Омбр до мого однокашника Yevgen Zavgorodny. Передав 3 шт Мавіка і антену до них, антени до рацій Моторола, смаколики , особисті подарунки , обіймашки і цьомікі. (фото)
2 Мавіка зробила невтомна Roxolyana Gera.
53 бригада . Ирина Черносенко. Велика маскувальна сітка від "Жіночої Сотні" , смаколики, особисті речі і подарунки. (фото) Фото особистих цьоміків не викладаю, бо дружина заріже уві сні.
Всі смаколики від нашої Центр допомоги та логістики "Паляниця" .
Заразом вигуляв і протестував військову машину Хюндай Туксон(дизель, палка) після ремонту. Все добре, 700 км намотав. Тачка - агінь ! Ремонтували її Сергей Лаптев і Александр Романчук .
На зворотньому шляху забрав Хлопця з 60 бригади, у відпустку. Живе у нас, у Шульговці. Тепер я знаю де збирати білі гриби, коли і де клює на опариша, який марінад для консервування треба і ще багато чого, але вам не скажу. То вже наша таємниця.
Завожу хлопця додому у село. Хата , багато дерев, зелені, все таке яскраве і цвітуче. Саме такий сельский пейзаж і хата, добренько все, великий город, як у фільмах. Заїзджаємо у двір - вибігає жінка і маленьки діти, вішаються на батька, плачуть від щастя, обіймаються. Як у фільмі.
Але це не фільм . Я дивився і не мог стримати сльозу, реально плакав, чесно. Сука війна !
Приїхав затемно. Завалився дрихнути.
І вже о 7 ранку - дзинь. Трубка каже - Я вже їду,велетів з Крама, бідося з машиною , везу її тобі на ремонт, зустрічай . Бойові медики з Крама. Дімон, як тебе люблю ) (фото)
І потім одразу наступний виклик. Однокашник, Олег, вже півтора року на війні, треба допомога. Ну а куди я подінусь. Мчусь, зустрічаємось, робимо. (фото)
Ще багато можна писати, але, міркую, нікому не цікво читати мої опуси. Багато фото і відео. Головне , шо все робиться для наших Захисників.
Найважливіше те , що кажуть військові, скільки друзів і знайомих серед них, що реально робиться і в яких маштабах. Вони все бачать і знають. Піаритись - то зовсім інше. Ми працюємо. Багато працюємо.
