Ми виграли черговий апеляційний суд по машинах переданих ЗСУ за 2022 рік з Дніпровська митниця. Залишилось всього 25 штук таких справ ... сумно ... треш
Суддя Пістун Алла Олексіївна - спокійно, виважено, об'єктивно і професійно розглядала справу, всім надавалось слово і опитані всі свідки. Весь наш волонтерський рух Благодійний фонд "Осоння України" дякує за це, дякуємо за справедливість, вона вкрай потрібна. Рішення повністю на нашу користь, оскарженню не підлягає. Всі наши машини працюють в ЗСУ, так було і так буде.
Представниці Дніпровська митниця 2 штуки були присутні на суді, саме так - штуки, бо це не люди. Жіночки, які все це замутили і продовжують терор, посміхаються військовим прямо в очі , у них план по протоколах. Коли вже все було розглянуто і опитані свідки, всім все зрозуміло , останнє їх слово - так, ми все рівно вважаємо що треба покарати волонтерів і накласти на них величезні штрафи. На запит судді за що їх карати, просто мичать ... кліпають очима ...
Хлопці захищають їх , їхні родини, дітей ... На наших машинах, куплених за власні кошти, з нашими РЕБами, нашими дронами, нашими спільними зусиллями , їм пофіг на все це. Вони реальні вороги України, держави. І вже не тільки України, а персональні вороги сотен військових і волонтерів. Пора вже їх зробити відомими на всю країну , буде час викладу всі їх фото і дії. Дуже багато інфи по ним.
Нема вже ані радості , ані якоїсь ейфорії від виграної справи, бо треба летіти назад і займатися реальними справами - робити і видавати РЕБи на фронт, видавати машини ЗСУ з ремонту, їхати на полігон тестувати нові дрони, бо треба зустрічати нову хвилю біженців з Покровська, Мирнограду, Селідово в нашому Центр допомоги та логістики "Паляниця" і ще багато чого робити справжнього для захисту нашої країни.
Бо я бачу реальність кожен день. Тисячи військових і ВПО звертаються до нас. Ми програємо війну, гинуть кожен день наши Хлопці і Дівчата, гинуть цівільні. Ворог швидко рухається і зносить наши города вщент, окупує землю, десятки тисяч біженців... яких ми зустрічаємо і надаємо допомогу. Кожен день.
Немає радості. Зовсім. Мені сумно. Хочеться орати вголос, плакати і стукати ножками, як дитина від всієї несправедливості шо коїться. Не можна виносити емоції на загал, це непрофесійно, але вже не можу стримуватись.
І не можу дозволити собі опустити руки, просто не можу, дуже багато військових і біженців потребують нашої допомоги, дуже багато системних процесів пов'язана на нас, в т.ч. військових. Хоча я вже розбитий повністю - і морально і фізично. Жодної відпустки, жодного "вихідного" за всі ці роки. Але наступний день, 5 ранку ... побігли.
Все, пофіг. Витер соплі і побіг далі, вимовився . Нам набагато легше , чим нашим військовим на фронті, треба працювати. Побіг далі по колу - машини ЗСУ, РЕБи, медицина, кровоспинні, фура з їжою потрібна на Паляницю, посилки сьогодні розкидати багато... і ще і ще багато чого.
Щоб вже два рази не писати - передали ще два РЕБи нашим Воїнам з 3 окрема штурмова бригада . Обіймаю вас всіх, друзі. ФОТО. Сергій Суслович Геннадій Бутенко
Чекаю зараз 53-ю і 93-ю бригади по РЕбах і вкусняхах.
П.С. Хлопці - "СТОП слово" по машинах ! У нас зараз 15 військових машин в ремонті ! Від зварювальних робіт до капіталки. Поки СТОП. Фізично вже ніяк і ставити нема куди ! Відпишусь по вже поремонтованих, дуже фагато фото. Макара забув ) Хоч фотку дам )
Боремось ! І будемо боротись ! Всі разом !
Слава ЗСУ ! Слава Україні !
