Звітую.

Відвідали наших Захисників на Запорізькому напрямку. 108 бригада.

Всі фото мої особисті , без геолокації і прив`язки до місцевості.

Передали разом з мером міста Кам`янське Андрій Білоусов, депутатом міськради Александр Лукашов і Дмитро Федоренко новенький пікап Л200 , куплений коштом міста. (фото)

Передали їжу швидкого приготування, консерви, смаколики, побутові речі і т.д. Хлопцям на позиції від нашого фонду Благодійний фонд "Осоння України" . (фото)

Головне.

Це особисте спілкування ! Конкретно з командирами, конкретно з військовими, які воюють на позиціях. Дізнатися їх реальні потреби, проблеми, побачити в яких умовах живуть і воюють. Почути їх бачення на багато питань, не тільки про війну, а в т.ч. про місто, про родини, дітей, взагалі про життя і побут. Щоб потім разом вирішувати ці питання, допомогати, ефективно витрачати кошти і ресурси. Одразу формуємо список наступних запитів.

Просто подивиться Хлопцям і Дівчатам в очі, обійняти. Погоняти каву або чаї під канонаду. Це дуже важливо, повірте. Особисто !

Заскочити в їдальню, разом скоштувати вкуснючий обід, поздоровкаться, поспілкуватись і там. Писав про це.

Я дуже радий, що це робить мер нашого міста, депутати. Кожен політик нашої країни, мер чи депутат має відвідувати наших військових на постійній основі, ОСОБИСТО, тоді шось зміниться і у війні і в країні. Все бачити на власні очі і відчувати все на собі, тільки так !

Там немає якихось привілеїв і неважливо яку посаду ти займаєш в цівільному житті. Все щиро і просто, без прикрас і зайвих балачок. Куля – дура. Треба тягати коробки - тягаєшь ( до речі цього разу я не тягав, бо фоткал, спетляв ) , треба їхати по полях 140 – їдеш, бо ФПВ пофіг хто ти, ми всі в одной тачкє.

Або ось так було цього разу - «Ракетна небезпека, до вас КАБ» звучить в радєйкє. КАБу пофіг хто ти – військовий, цівільний, волонтер, мер або депутат. ПОФІГ, він вже летить. Ногі , ногі, НОГІ ! Зйобу.. ся ! Швидко ! Швидко ! 1 хвилина ! Навіть я ковиляв зі своїми колінами і спиною дуже швиденько – бо страшно, сука )

Встигли, сховалися, чекаємо «прильоту». (фото)

Мені не соромно це казати – страшно, дійсно буває лячно. Багато де їздемо, багато чого бачив і відчував на собі, багато разів було страшно. Всім страшно, це норма. Але треба діяти ! Всім нам. Вибору нема.

Поїхали далі … Ще багато чого хотів написати, але вже простиня, дещо і не розкажеш, бо особисте і не треба цього робити. Багато фото теж не викладаю (а їх багатенько), бо не можна світити - війна.

Це не піар, це реальні дії і справи. Пишу , як є , без прикрас , факти.

Єднаємось ! Всі.

Слава ЗСУ ! Слава Україні !