З'їздили до Нікополя, відвезли партію пігулок для створення питної води на 7500 літрів від наших польських друзів компанії Personnel Service S.A. , відвезли 500 літрів очищеної води від Екологія Дому та від Аква Віта https://www.facebook.com/profile.php?id=100052331779886 , відвезли мокрі серветки від Центр допомоги та логістики "Паляниця", місто в цей час потрапило під артобстріл гупало дуже добре, але мешканці Нікополя вже звикли.
Хочу розповісти про життя в Нікополі, місті яке живе за 10 км від місця концентрації ворожих військ, під постійними обстрілами, а тепер і без води, через призьму оповідань трьох людей, знайомтеся:
Лідія, пенсіонерка з третім ступенем інвалідності, живе у приватному секторі рік тому поховала сина. Була дуже рада привезеній їй воді та таблеткам для створення питної води, тому що воду видають за паспортом, видають так що на вмивання на день є один кухоль води. На місцях видачі води трапляються конфлікти, воду треба нести до будинку здалеку. Скажин у Нікополі немає, тому що при бурінні упираються в каміння. Найближчі свердловини за 20-30 км. у селах. Вся вода у місті привізна. Стосовно можливого ускладнення сітуації на ЗАЄС, є наказ бути готовими до термінової евакуаціі.
Валерій /на фото обличчя приховано/ є воіном добровільного батальону, та місцевого ТРО, бере участь в охороні міста. Він і провів нам екскурсію нинішнім Нікополем. За словами Валерія в перші дні після подриву Кахівської дамби, боялися що війська росії підуть у наступ по суші через обміліле водосховище, але насправді вийшли хиткі піски. Місцеве ТРО нещодавно врятувало трьох підлітків, які пішли купатися і по груди зав'язли в пісках. Розповідає про те, що Нікополь спробував зробити водозабір зі старого русла Дніпра, але з того боку війська росії ведуть прицільний вогонь на водозабірну станцію, ставлячи за мету геноцид мирного населення. Розповідає про те, що були атаки і з гелікоптерів росії, показує нам зруйновані в результаті будівлі, показує нам старе русло Дніпра, яке на щастя проходить поряд з Нікополем. Дякуємо йому за доступ та можливість провести проф. фотозйомку яка відобразила поточний стан водосховища та вид на ЗАЕС. Розповідає про свердловину глибиною 48 метрів, яка дає мало води і сама вода технічна не придатна до пиття, і про те, що буріння свердловин на околицях подорожчало в 10 разів.
Наталія, керівниця місцевого благодійного фонду, інвалід. Дуже дякує нам за привезений вантаж, розповідає про небайдужість усієї України, про те, як її самі знаходять волонтери на кшталт нас, про три фури питної води з Хмельницького і про те, що везтимуть ще, допомога надходить з усіх боків по ініціативі волонтерів з інших міст та навіть з закордону, вони дякують Богу за це і сподіваються вижити у Нікополі. Розповідає, як у людей гинуть городи, і що психологічно людям дуже важко все це спостерігати, розповідати, що в цілому місто не здалося.
Ось такі справи всього за 100 км від нас. Справжнє лихо і горе, і подальші свідомі дії рф спрямовані на знищення
